Teodozia Zarivna (Теоодозія Зарівна, Rydoduby, Ucrania, 1951)

 

 

 

 

AL AMANECER...

 

Al amanecer, el viento se cansó y dispersó

la basura, los pensamientos y las nubes.

Y en el paisaje puro

como en el primer día de la creación,

la cigüeña afila su pico

tendiendo pañales

para los niños del mañana.

El verano se cierne sobre la acacia,

que ha inundado con su perfume medio mundo: florece

furiosamente en la vejez.

La carretera se llena con los primeros coches,

como una herida que sangra. Un proyectil

ciego besó el patio de alguien, y el sol arranca

lágrimas de los árboles.

 

 

 

__________________________

de "La tierra de los siete vientos" (Земля семи вітрів, 2020), traducido por Maryna Sushko en revista "Aullido" (aullidolit.com). En la imagen, Teodozia Zarivna, también escrito Teodozja Zariwna (Теоодозія Зарівна, Rydoduby, Ucrania, 1951 / Dziennik Kijowski)

 

 

 

На світанку вітер натомився,

розігнав сміття думки і хмари.

І в пейзажі, чистім

як першого дня творення,

бузьок горло точить,

розіславши сушити пелени

на діток завтрашніх.

Літо зависло на акації,

що залила пів світу парфумами –

квітує під старість несамовито.

Дорога спливає першими автами,

як рана кров’ю. Сліпий снаряд поцілував

чиєсь подвір’я,

то сонце деревам сльози вимочує.

 

 

(Fuente: Jonio González)